Ira, 37 - 16 января 2008 13:11

[I]Крик душі... Нестримний, дикий крик виривається з стомленої душі, мучить, душить...серце б'ється нестримно і сльози надвисли над очима...
За що??? Чому??? Звідки ці почуття??? Що це за почуття??? ЛЮБОВ???
А що це???
Чому тільки не щаслива, не взаємна, розбита любов породжує бажання писати? І чому так мало віршів про щасливе кохання???
Чому я не можу забути про тебе, не можу вирвати з серця, з душі, з думок??? Чому постійно думаю про тебе??? Ти став моїм наркотиком, якого я не можу дістати!!!
Ти все правильно робиш, нам не ма про що спілкуватись, нам не потрібно зустрічатись, ми ніколи не будемо разом, в нас ніколи не буде щасливого майбутнього, а наші стосунки були просто приємною грю в ЛЮБОВ!!!Але було так добре, так легко, так просто!!!
Ще б раз, один єдиний раз... відчути... тебе, твій погляд... твої губи... твої обійми... почути... твій голос... побачити ... твої сумні і водночас веселі очі... обняти... міцно-міцно... без жодного слова....... Моє Маленьке Кошенятко...
[/I]

• 
• 
•